Око і комп’ютер
Комп’ютерний зоровий синдром
Широке поширення комп’ютерів в світі викликало цілий ряд скарг на здоров’я у їх користувачів. У медичних виданнях з’явилися повідомлення про комп’ютерних шийних радикулітах, захворюваннях суглобів кистей рук, дерматитах шкіри обличчя (Ю.З. Розенблюм, П.П. Зак, 1997).
У проведених наукових дослідженнях незаперечно доведено, що робота з комп’ютером пов’язана з підвищеною розумовим навантаженням, високою нервово-емоційним та зоровим навантаженням. Таке об’єднання різноманітних негативних проявів є передумовами до гальмування функцій коркових центрів зору, прояв якого слід вважати зниження швидкості сприйняття і обробки інформації, зниження концентрації зорової уваги, зменшення обсягу зорової пам’яті, збільшення часу рефлекторних рухових реакцій, зниження критичної частоти злиття світлових миготінь.
Як наслідок зорового стомлення знижується зорова працездатність, набагато підвищується збудливість зорового аналізатора і коркових центрів зору. Як результат, реєструється комп’ютерний зоровий синдром (КЗС), який займає одне з перших місць в структурі патологічних порушень серед людей, які працюють з Дмитрий терміналами.
Частота КЗС залежить від тривалості безперервної роботи перед монітором: робота 1-2 години обумовлює його виникнення в 10-20% випадків, до 4-6 годин – в 20-4-% випадків, більше 6 годин – в 40-92% випадків. Цілий ряд дослідників рекомендують встановлювати діагноз КЗС в тому випадку, якщо людина працює з комп’ютером на протязі двох годин, реєструється хоча б дві з десяти скарг: “туман” в очах, сльозотеча, різь в очах, двоїння зображення, світлобоязнь, миготіння знаків на екрані , нудота, тяжкість в очах.
Описувалися і більш грізні явища, нібито пов’язані з роботою на комп’ютері: епілептичні припадки, викидні у вагітних жінок. Однак об’єктивні приладові вимірювання показали, що рівень будь-яких електромагнітних випромінювань (рентгенівське, ультрафіолетове, мікрохвильове) сучасних комп’ютерів значно нижче гранично допустимих норм. Єдиним недоліком комп’ютерів і їх моніторів є неоптимальна офтальмоергономікі, «неприродний» характер комп’ютер зображення, тривала робота на близькій відстані, офісне освітлення з використанням люмінесцентних ламп, підвищена сухість повітря. Відповідно, найбільше число скарг у користувачів пов’язано з очима (Розенблюм, Корнюшин, Фейгін, 1999). Перелік цих проблем позначається терміном «комп’ютерний зоровий симптом» «КЗС». Статистика США показує, що в 1992 р зі скаргами на зір звернулося близько 10 мільйонів користувачів ПК, в 1996 р – 15 млн, і в 2000 р – вже понад 60 млн. чоловік.
На думку Ю.З. Розенблюма, П.П. Зака в походженні зорових розладів винен сам характер екранного зображення. Воно відрізняється від паперового принаймні п’ятьма особливостями:
1) воно самоплаюче, а не відбите
2) має значно менший контраст, який ще більше зменшується за рахунок зовнішнього освітлення
3) воно не безперервне, а складається з окремих точок-пікселів
4) воно мерехтливе, тобто ці точки з певною частотою запалюються і гаснуть
5) воно має пилоподібний контур зображення і ліній, що є недоліком рідкокристалічних моніторів
6) спектральний випромінювання відеомоніторів є переривчастим на відміну від білого аркуша паперу, освітленого сонячним світлом.
Навіть екран сучасного телевізора неприродний для нашої зорової системи, але на ньому хоча б кольорова картинка розглядається цілком: сюжет, загальний план, динаміка подій. Потреби напружувати зір, щоб розгледіти, наприклад, шпильку в краватці ведучого телевізійних новин, зазвичай не виникає. Інша справа дисплей комп’ютера. Весь сенс роботи з ним ввести або прочитати текст, намалювати або вивчити деталі креслення. А це, як з’ясувалося, дуже складне зорова робота, і молоко за шкідливість тут не рятує. В цьому плані комп’ютерні ігри виявилися ближче до роботи на комп’ютері, ніж до перегляду телепередач, оскільки і відстань до екрана при грі невелика, та й деталі зображення вельми істотні. Не менш небезпечні і ігрові приставки до телевізорів, а також ігрові автомати.
Зоровий апарат дитини недосконалий і продовжує формуватися, і тому санітарні норми жорстко регламентують допустимий час його роботи на комп’ютері Ч залежно від віку. Але оскільки відірвати дитину від комп’ютерної гри надзвичайно важко, то і норми ці дотримуються рідко, а в результаті зір його погіршується. Не можна не відзначити, що якість сприйняття комп’ютерного зображення, а отже, і зорове стомлення від роботи з ним багато в чому залежать і від ряду зовнішніх чинників. На склі екрану нерідко утворюються відблиски від джерел світла, від світлого одягу, від світлих стін і корпусів апаратури. Такі відблиски маскують зображення на екрані і навіть можуть зробити невидимими окремі його ділянки. А то, що оператору доводиться дивитися не тільки на екран, але і на клавіатуру комп’ютера, а іноді і на інші об’єкти Ч наприклад, на текст або на креслення на папері, і те, що всі вони освітлені по-різному, створює для зору додаткову навантаження.
Прибрати відблиски і підвищити контрастність зображення можна за допомогою захисних контрастують антивідблисків фільтрів, але не всі з них володіють цими властивостями насправді.
Зоровий дискомфорт, однак, проявляється не тільки при використанні дисплеїв на електронно – лучевих трубках. Він може виникати і в разі застосування рідкокристалічних і газорозрядних дисплеїв, а також дисплеїв, виконаних на будь-яких інших фізичних принципах. Але тільки в тих випадках, коли невірно обрані візуальні параметри приладу і світловий клімат робочого місця. Їх сукупність значною мірою визначає ергономічну безпеку комп’ютеризації, яка нітрохи не менше, а в чомусь навіть більш важлива, ніж електро- або пожежна безпека.
Сьогодні вчені намагаються вирішити проблему суміщення комп’ютера із зоровою системою людини. В Інституті біохімічної фізики ім. Н. М. Емануеля РАН створили, наприклад, з цією метою так звані комп’ютерні окуляри.
Група інженерів-конструкторів, що займалася комп’ютерною графікою не менше чотирьох годин на день, користувалася цими окулярами протягом місяця під наглядом професора. З. Розенблюм і його колег з московського Інституту очних хвороб ім. Гельмгольца. І хоча завдання суміщення в цілому комп’ютерні окуляри не вирішують, але все ж майже всі працювали в них більш ефективно і втомлювалися менше.
Вяснити, які саме комп’ютерні окуляри вам слід замовити, скільки часу особисто ви можете працювати на комп’ютері і коли повинні робити перерви, з’явився вже у вас комп’ютерний синдром і чи зможете ви впоратися з ним самі або вам пора звернутися до лікаря.
Синдром сухого ока може бути вроджений і набутий. Одним з етіологічних чинників виникнення набутих даних патологічних змін може стати тривала робота з комп’ютером, а також наявність в приміщенні кондиціонерів, тютюнового диму і т.д. Тому дуже важливою і актуальною є проблема санітарно-гігієнічного нормування умов перебування в комп’ютерних клубах та інтернет-кафе, в яких, за даними різних авторів, до 60% підлітків проводять вільний час. Основними скаргами при даному синдромі є відчуття чужорідного тіла в оці, відчуття сухості, відчуття печіння в очах, світлобоязнь, свербіж, підвищена чутливість до тютюнового диму і кондиціонованого повітря, відсутність або мала кількість сліз при плачі. За даними наших досліджень перераховані скарги дуже поширені серед школярів-підлітків, особливо тих хто навчається в школах інноваційного типу і тих, хто постійно контактує з візуальними засобами інформації.
1. Терапія причини, що викликала синдром «сухого ока».
2. Усунення або зменшення дискомфорту з подальшим захистом рогівки.
Звертає на себе увагу парадоксальна ситуація, яка постійно викликає діагностичні помилки: в початковій стадії синдрому сухого ока хворі скаржаться на постійне сльозотеча, підсилюється на відкритому повітрі, особливо в холодну і вітряну погоду.
На наступному етапі захворювання (середньої тяжкості), який, до речі, теж рідко діагностується, виникають досить характерні скарги на печіння і різь в оці, відчуття чужорідного тіла за віками. З’являється погана переносимість кондиціонованого повітря, диму, смогу. Часто навіть короткочасне перебування хворого в прокуреному приміщенні викликає у нього різкий дискомфорт, який може зберігатися протягом декількох годин після зміни обстановки. Хворі часто скаржаться на погіршення до вечора зорової працездатності і значні коливання гостроти зору протягом дня. Дуже характерна різка реакція (різь, печіння) на закопування будь-яких очних крапель, навіть води. З об’єктивних ознак характерно слизової виділення у вигляді ниток, які хворі можуть самі витягати з кон’юнктивальної порожнини.
І тільки при важкому ступені синдрому сухого ока розвивається кератокон’юнктивіт, який вже не викликає діагностичних помилок (ерозірованіе поверхні рогівки, що викликає гострий біль при моргання, світлобоязнь, сльозотеча, болісний спазм століття). Причини, що призводять до розвитку синдрому сухого ока, різноманітні. Їх можна умовно розділити на дві групи: захворювання і стани, що призводять до порушення будь-якого з трьох шарів слізної плівки і порушення стабільності самої слізної плівки.
Останнім часом синдром сухого ока найчастіше виявляється у осіб, робоче місце яких знаходиться за комп’ютером, в зв’язку з чим цей різновид його стали називати «офісний синдром» або «комп’ютерний синдром». Справа в тому, що на офісних працівників діє цілий комплекс причин, кожна з яких призводить до нестабільності слізної плівки. Це, по-перше, особлива атмосфера повітря в приміщенні, на яку впливають кондиціонування повітря і влітку і взимку, рідкісне провітрювання приміщень, а найгірше – звичка палити в робочому приміщенні.
По-друге, порушення доцільного режиму роботи за комп’ютером і неправильна організація робочого місця. Доведено, що людина, невідривно дивиться на монітор комп’ютера, рідше моргає. Якщо монітор розташований навпроти особи або, що набагато гірше, вище – вимушений погляд прямо або вгору підвищує випаровуваність слізної плівки. Ось такі дрібниці, на які зазвичай не звертають уваги, призводять до тяжкого стану, що порушує працездатність.
«Комп’ютерний синдром» легше запобігти, ніж лікувати!
В першу чергу треба розташувати монітор так, щоб погляд на екран був спрямований зверху вниз. При цьому напівопущені повіки будуть перешкоджати надмірному випаровуванню сльози. Необхідно активно моргати, так як рефлекторне моргання при погляді на екран буває рідкісним.
Через кожну годину роботи на комп’ютері необхідно робити п’ятихвилинні перерви, під час яких слід встати, походити, посувати головою і очима, моргнути, кілька разів заплющити очі. І, зрозуміло, треба стежити за складом повітря в офісі: частіше провітрювати приміщення, заборонити куріння в робочому приміщенні, не заносити в приміщення летючі речовини, які можуть дратувати кон’юнктиву (лаки, фарби, неякісний парфум, рідина для зняття лаку з нігтів і т. п.).
Корисно тримати в офісі ємність з водою, яка буде підвищувати вологість повітря: акваріум з рибками або різними композиціями, що імітують морське дно, які до того ж сприяють релаксації співробітників.
З метою запобігання пошкодженню рогівки та зменшення дискомфорту рекомендується: збільшення сльозопродукції і зменшення негативного впливу факторів навколишнього середовища.
На сьогоднішній день з цією метою застосовують преперати штучної сльози у вигляді крапель, гелів і мастил. Всі препарати відрізняються наявністю або відсутністю консерванту, а також його хімічної складової.
Правильно підібрати препарат і схему лікування може тільки фахівець використовуючи різноманітні тести. Не нехтуйте консультацією лікаря!
Клініка Оптимал завжди піклується про ваші очі!
Запишіться на консультацію за телефонами 0 800 33-15-40, 097 369-71-05 або скористайтеся замовленням зворотного дзвінка, натиснувши на кнопку в правому нижньому кутку.